Р›С–тАкцент
 
 РЈРєСЂР°С—РЅСЃСЊРєa літературнa газетa
 
 
 
  Поетичні майстерні
 
 Р‘СѓРєРІРѕС—Рґ



Розмова за склянкою кока-коли Надрукувати Надіслати електронною поштою

...А він міг жити...І, може, дожив би до ста.
Звичайно, дожив би. Він доброго роду був,
доброї вдачі.
І діти, мов квіти, цвіли б на його подвір'ї.
Жив би собі, не спішив. Весною — сіяв.
Восени — жав. У січні стежку в снігу прокидав,
А в липні із бджолами говорив.
Жив би собі, аж доки не втомився...

— Про що я? Вибачте, Іржі,
Щось мені в серце коле.
О ні, я не пишу вірші —
Я п’ю кока-колу.

Тільки в нас вона зветься
Весело й круто — узваром...
Як люстра, гойдається Всесвіт
Над юдоллю земною — баром.
Розтає у прозорих пальцях
Соломинки тонюній стан.
— Я люблю, як і ви,
Брамса
і Франсуазу Саган.

Люблю, щоб у січні — сніжно,
А в липні — бджоли над липами...
Мій дядько, знаєте, Іржі,
У Празі... прописаний...
Адреса?.. Сховайте записник, Іржі.
Адреса легко запам'ятовується.
Вона аж надто коротка — братська могила...

Коментарі  
Прокоментувати
Ім'я:
Тема:

Powered by JoomlaCommentCopyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved.Homepage: http://cavo.co.nr/

 


Новинки

B15.JPG
...