Р›С–тАкцент
 
 РЈРєСЂР°С—РЅСЃСЊРєa літературнa газетa
 
 
 
  Поетичні майстерні
 
 Р‘СѓРєРІРѕС—Рґ



Минущість Надрукувати Надіслати електронною поштою

Минущосте,
Ти, як дамоклів меч,
Висиш у моєму небі
Поряд із вічним сонцем.
Ти чатуєш мій кожен крок
На вічній землі.
Ти рахуєш мої хвилини,
Коли я про вічність думаю.
Ти смієшся безжурно дитиною,
Коли мій батько веселий
Покидає навіки село,
Щоб сльозою моєю стати.
Минущосте,
Невідворотність твоя жорстока.
З нею не може змиритись мій розум,
Бо серце ніколи не звикне до втрат.
Чого ж мої очі щ
Так жадібно п'ють далину
1 не бачать меча —
Тільки сонце у вічному небі?
Хто і коли забув у глибинах моєї душі
Високу, як зорі, молитву:
«Благословляю минущість снігу,
Що напоїть весняну ріллю.
Минущість зерна,
Що хлібом осяє мій дім.
Минущість ночі,
Що подарує ранок в зіницях коханого.
Минущість невинності,
Що материнством озветься під серцем.
Минущість батьків,
Що залишать синам Батьківщину,
І віру в безсмертя».

Коментарі  
Прокоментувати
Ім'я:
Тема:

Powered by JoomlaCommentCopyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved.Homepage: http://cavo.co.nr/

 


Новинки

B12.JPG
...