Р›С–тАкцент
 
 РЈРєСЂР°С—РЅСЃСЊРєa літературнa газетa
 
 
 
  Поетичні майстерні
 
 Р‘СѓРєРІРѕС—Рґ



Біографія Надрукувати Надіслати електронною поштою

Галина Тимофіївна Тарасюк народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими культурними та національними традиціями. Після закінчення з відзнакою Велико-Мочульської середньої школи, працювала вчителькою англійської мови с. Бджільна Теплицького району та літературним працівником місцевої районної газети «Зірка». 1968 року, через гоніння за «націоналістичні погляди» після вигнання з Літературного інституту ім. Горького (Москва), змушена була переїхати на Буковину. Працювала кореспондентом Заставнівської районної газети. Через рік вступила на філологічний факультеті Чернівецького Державного, нині Національного університету імені Юрія Федьковича, який закінчила в 1974 році.

З 1970 до 2000 року жила в Чернівцях. Працювала в обласних та міських газетах «Молодий буковинець», «Радянська Буковина», «Час», «Чернівці», «Доба», на телебаченні, в Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича. У 90-х була організатором Товариства української мови, ВУТ «Просвіта», прогресивного жіночого руху в Україні, головою Жіночої Громади Буковини (1993-2000 рр.), редактором першої в краї демократичної (відродженої) газети “Час”.

З 2000 року живе в Києві. Працювала в «Лізі українських меценатів», заступником головного редактора газети «Слово «Просвіти», оглядачем «Вечірнього Києва», головним редактором телестудії «Наше місто» (м. Бровари), редактором відділу газети «Літературна Україна», заввідділом «Української літературної газети». Нині – на творчих хлібах.

Автор більш як двох десятків книг, зокрема, поетичних: «Смерековий міст», «Множина», «Сотворіння гнізда», «Горельєфи», «Світло джерела», «Жайворове поле», «Зерна полину», «На трійцю дощ»;

прозових: «Дама останнього лицаря», «Між пеклом і раєм», «Жіночі романи», «Новели», «Янгол з України», «Храм на болоті», «Мій третій і останній шлюб», «Цінь Хуань ґонь», «Короткий танець на Віденськім балу», «Сестра моєї самотності», «Ковчег для метеликів»;

вибраного (поезія і проза) – «Любов і гріх Марії Магдалини»;

публіцистики – «Трепанація» тощо, а також сотень нарисів, рецензій, критичних, публіцистичних статей, надрукованих в різних періодичних виданнях, на захист простих людей, соціальних завоювань, духовності та української мови, надрукованих в різних періодичних виданнях за 1966-2014 рр. Зокрема, її стаття «Як парость виноградної лози», надрукована в 1988 році в газеті «Молодий буковинець», викликала першу серйозну дискусію про статус української мови в Україні на Республіканському радіо.

Галина Тарасюк лауреат літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича (1998 р.), Всеукраїнської літературної премії імені Володимира Сосюри (1999), Премії Ліги українських меценатів (2000 р.), Державної літературної премії імені Олеся Гончара (2006 р.), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (2007 р.), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Ольги Кобилянської (2008 р.), літературно-мистецької премії ім. Григорія Косинки (2008 р.), літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя-Левицького (2009 р.), премії Міжнародного фестивалю «Європейська весна поетів» (м. Кишинів) 2014 р., а також премій журналів «Жінка», «Німчич», часопису «Березіль» та родини Нитченків. Тричі книжки удостоювалися звання «Краща книга року».

Твори (поезія і проза) перекладені італійською, німецькою, румунською, польською, литовською, латвійською, туркменською, білоруською, російською (сб. «Свет родника». - «Советский списатель». - 1989 г.).

Г. Тарасюк – Кавалер «Ордена княгині Ольги”.

 

Нагороджена медаллю “Незалежність України”, Міжнародного Академічного Рейтингу популярності “Золота Фортуна”, відзнакою Міжнародного лицарського Ордена Архистратига Михаїла .

Заслужений працівник культури України.

 


Новинки

B18.JPG
...